Попельнастівський ЗДО "КАПІТОШКА"

Невідомі причини поганої поведінки

Багато батьків турбуються з приводу істерик і занадто активної, галасливої поведінки своїх дітей. Іноді їм важко визначити, чи є поведінка дитини нормальною, чи вона свідчить про наявність ознак поведінкових розладів. Скористайтесь порадами, запропонованими в даній статті, і за їх допомогою вам буде легше впоратись із певними типами небажаної поведінки вашої дитини.

Істерики

Найчастіше із приводу істерик турбуватись не варто. Це спосіб, яким дитина висловлює свою фрустрацію (пригніченість і розчарування). У перші роки життя (у віці від одного до чотирьох років) істерики трапляються в більшості дітей. Істерики можуть бути гучними й бурхливими, і цілком природно, що вони викликають у батьків збентеження й засмучення.

Коли ви бачите, що ваша дитина знаходиться у стані, який межує з істерикою, можна спробувати відволікти її чимось, наприклад, попросити подивитись на щось цікаве або запропонувати їй улюблену іграшку.

Підвищена збудливість

Маленькі діти, особливо у віці до п'яти років, часто бувають енергійними, галасливими й легко збудливими. Зазвичай така жвавість цілком нормальна. Іноді активні й шумні діти можуть викликати певне занепокоєння: вони говорять без угаву, не слухаються та здаються невгамовними (особливо хлопчики, у них гіперактивна поведінка більш поширена). Хоча впоратись із такими проявами часом важко, тільки екстремально гіперактивна поведінка є ознакою розладу.

Неслухняність

Усі діти неслухняні: вони пишуть і малюють на стінах, сваряться із братами й сестрами, бувають зухвалими і проявляють зневагу до вимог – адже все це невід'ємні складові їх дорослішання. Іноді така поведінка проявляється в одиничних інцидентах, але нерідко вона може бути цілим етапом, через який вашій дитині належить пройти.

Неслухняна поведінка малюка може бути його перевіркою вашої реакції, яка проллє світло на те, що припустимо, а що ні, або вашої реакції на певну зміну в його навколишньому середовищі, щоби краще його зрозуміти (наприклад, занепокоєння із приводу походу в перший клас школи). Така поведінка може набувати різних форм аж до ревнощів до брата чи сестри, а може бути просто способом привернення вашої уваги.

Чи є неслухняність проблемою, залежить від того, наскільки довго вона триває, наскільки серйозних форм набуває і в яких випадках відбувається. Постійна ворожість, зухвала поведінка, непокора й неслухняність можуть бути ознакою того, що ваша дитина страждає опозиційно-зухвалим або більш серйозним кондуктивним розладом.

Що впливає на поведінку дитини?

На поведінку дитини впливають багато факторів.

Гени. Деякі діти за своєю природою більш збудливі та жваві. Часто це є сімейною рисою. Вони можуть легко відволікатись та отримувати задоволення від товариства, а не від перебування на самоті. Незважаючи на галасливий і жвавий характер таких дітей, батьки, як правило, можуть контролювати їх поведінку.

Поведінка батьків. Проблеми – це частина повсякденного життя. Але якщо ви постійно відчуваєте себе нещасними й вимушені тільки й робити, що боротися з проблемами, це дуже обмежує час, який ви проводите з вашою дитиною. У цьому випадку вона може спробувати привернути вашу увагу за допомогою гучної абозухвалої поведінки. Незабаром вона переконається в результативності такого підходу й буде використовувати його, а не задовольнятись мінімумом вашої уваги чи взагалі її відсутністю.

Якщо дитина ще не знає точно, яка поведінка припустима, а яка є неприйнятною, це може призвести до негативної поведінки. Правила дають дитині знання того, який тип поведінки вам не подобається. До того ж деякі діти можуть досить уміло маніпулювати батьками, які не дотримуються загальних принципів управління поведінкою щодо себе та своїх дітей.

Чіткі, узгоджені правила та встановлені межі допоможуть дитині навчитись контролювати себе. Тому, якщо у вас повна сім'я, ви з чоловіком повинні прийти до згоди про встановлення меж дозволеного. Якщо ви працюєте, правила поведінки й обмеження необхідно обговорити також і з особами, які здійснюють догляд за вашою дитиною.

Чутливість до їжі або ліків. Немає сумнівів у тому, що їжа може впливати на наше самопочуття. Ви можете звернути увагу на те, що деякі продукти впливають на поведінку вашої дитини. Це можуть бути, наприклад, продукти або напої з великим вмістом барвників, добавок або штучних підсолоджувачів.

Якщо ви вважаєте, що такі продукти призводять до підвищення активності або зухвалої поведінки вашої дитини, просто розсудливо уникайте їх. По-перше, ці продукти, як правило, не належать до категоріїздорового харчування, а, по-друге, у вашому розпорядженні завжди є альтернативні й корисні напої й закуски, наприклад, фрукти, молоко з низьким вмістом жиру та, звичайно, вода!

Якщо ви стурбовані раціоном харчування вашої дитини, то повинні проконсультуватись із лікарем або дієтологом. Дітям необхідний здоровий збалансований раціон.

Ліки також можуть впливати на поведінку деяких дітей.

• Деякі препарати, що застосовуються при астмі, іноді призводять до гіперактивності, дратівливості дитини або порушення сну.
• Лікарські засоби від захитування й антигістамінні препарати можуть робити дітей сонними або, навпаки, гіперактивними.
• Діти можуть відчувати дратівливість після вакцинації або тоді, коли ліки викликали головний біль.
• Лікарські препарати, запропоновані для лікування епілепсії, також можуть впливати на поведінку.

​Якщо ви вважаєте, що певний препарат змушує вашу дитину поводитись по-іншому, порозмовляйте з вашим лікарем. Можливо, її поведінка не має жодного відношення до ліків. Але якщо все ж має, ваш лікар може запропонувати альтернативне лікування.

Проблеми зі здоров'ям. Стан здоров'я може впливати на поведінку вашої дитини.

• Епілептичні напади можуть зробити дитину сонливою, знижуючи концентрацію її уваги. Епілепсія може також стати передумовою незвичайних або трансгресивних форм поведінки (що порушують суспільну мораль і прийняті норми) та призвести до патології сприйняття.
• Проблеми зі слухом, такі як туговухість або ексудативний отит, можуть ускладнити дитині дотримання вказівок. Ситуація, в якій дитина чогось не почула, може помилково сприйматись батьками як небажання слухатися.
• Синдром Туретта супроводжується частими неконтрольованими посмикуваннями обличчя або тіла (моторними тиками) й раптовими вигуками чи лайкою (мовними тиками). Іноді можна спостерігати в дитини появу нав'язливості (обсесії) і проблеми з контролем гніву.
• Аутизм і синдром Аспергера призводять до труднощів вербального й невербального спілкування, поганого розвитку соціальних навичок,уявий нав'язливої захопленості чим-небудь.
• Депресії та тривожні розлади можуть призвести до зниження концентрації, дратівливості та збудженого стану.
• Синдром дефіциту уваги й гіперактивності (СДУГ) є захворюванням, яке повинні діагностувати тільки фахівці. Батьки часто кажуть, що їхні діти гіперактивні, але СДУГ – це щось більше, ніж просто галаслива, жвава поведінка. Характерними ознаками СДУГ є гіперактивна, імпульсивна поведінка й неуважність.

​Як впоратись із важкою поведінкою

Істерики. Коли у вашої дитини трапляється істерика, краще, що ви можете зробити, це зберігати спокій. Це складно, особливо якщо істерика відбувається у громадському місці. Намагайтесь не звертати уваги, тому що якщо ви реагуєте або піддаєтесь на вмовляння дитини, вона буде думати, що істерика – це ефективний спосіб домогтися свого. Коли ваша дитина починає заспокоюватись і поводитися краще, не забувайте хвалити її за позитивну поведінку. Це допоможе зупинити дитину перед бажанням впасти в нову істерику, до того ж ви дасте їй зрозуміти, яку поведінку ви схвалюєте.

Підвищена збудливість. Якщо ваша дитина збуджена, а ви хочете її заспокоїти, пропонуйте їй різні способи проводити час тихо й мирно, наприклад, замалюванням, читанням або виробами. Крім того, кожний день ви можете спланувати так, щоб у ньому був «тихий час», а також час побігати й пошуміти, якщо вже ваша дитина така активна. Коли вона проводить час за тихими й спокійними заняттями, хваліть її за це, захоплюйтеся її творіннями, наприклад, малюнками або виробами.

Неслухняність. Хоча ви не можете розраховувати на те, що ваша дитина буде добре поводитись постійно, послідовне введення дисципліни, похвала за хорошу поведінку й увага до дитини можуть значно покращити її поведінку.

Коли варто звертатись по допомогу?

Якщо ви стурбовані поведінкою вашої дитини, порозмовляйте з вашим дільничним лікарем. Він порадить вам, як краще справлятись з істериками й іншими формами неналежної поведінки, а також зможе виключити багато з медичних причин поведінкових проблем. Залежно від індивідуальної проблеми вашої дитини він прийме рішення про направлення її на консультацію до вузького спеціаліста або психолога.

Бесіда з іншими батьками й дружня порада – це теж чудовий спосіб відпустити наболіле й отримати підтримку.