Бесіда "Формування самостійності і відповідальності у дітей дошкільного віку"
«Виховання – це наука, що навчає наших дітей обходитися без нас» Ернст Легуве
Дитина як особистість вже починає формуватися наприкінці першого року життя. У деяких сім’ях дитину довго вважають маленькою. Не бажають і не вміють побачити, що вона дорослішає, опікують як безпомічну істоту, блокують розвиток її самостійності. Виконують все за дитину, а вона лише самовдоволено відкриває рот перед простягнутою ложкою, вередливо підставляє ногу, щоб на неї налягли чобіток. Дорослі, особливо бабусі, роблять своєму улюбленцю ведмежу послугу — виставляють дитину перед чужими людьми невмійкою, від чого самому малюку стає ніяково. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у дитячому садку почуваються безпорадними і самотніми. Проте дитині легше буде пристосуватися до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самообслуговування.
Саме ці навички самообслуговування визначені державними програмами виховання в дошкільних закладах як посильні для оволодіння і потрібні для становлення маленької людини.
Якщо дитина опанує ці навички з раннього дитинства, вона буде виконувати їх надалі без зайвих нагадувань.
1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати те за дитину, що вона може зробити сама.
2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це.
3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: "Я сам!". Важливо не перешкоджати малюку в цьому прагненні
Що ж можна зробити батькам, щоб розвинути самостійність у дітей?
Дошкільний вік
1. У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що вона сьогодні надіне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати її вибір.
2. Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити малюка до думки, що для нього, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і він повинен їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне її віку.
3. Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності).
4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самій собі заняття і якийсь час займатися чим-небудь, не залучаючи до цього дорослих.
5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, частіше всього, гіперопіка дитини і повне усунення від підтримки її дій.
6.Якщо хочете домогтися самостійності дитини, то і сприймати її потрібно як дорослу. Спілкування на рівних, спільне прийняття рішень, особисті права і обов´язки.
7. Розвинути самостійність у дітей допомагає стимулювання виконувати роботу. Так, наприклад: прибирати за собою ліжко і мити взуття дитина повинна безоплатно, а поливати або копати город за винагороду.
8.Спортивні секції за інтересами для хлопчиків і дівчаток чудово вчать дітей самостійності та дисциплінованості. Спортивний режим навчить дитину грамотно організовувати власний час, щоб все встигати, а так само змусить самостійно збиратися на тренування, приходити вчасно, виконувати встановлені нормативи, тримати в чистоті себе й спортивну форму.
9. Можна завести для своєї дитини домашню тварину, але за умови, що саме син або дочка будуть за ним доглядати, прибирати і вигулювати.
Всі ці рекомендації з розвитку самостійності дитини будуть малоефективні, якщо батьки не навчаться стояти на своєму і виконувати обіцяні покарання або заохочення: пообіцяли викинути іграшки, якщо малюк їх не збере, викидайте! Один раз втративши для себе щось цінне, діти тут же вчаться не повторювати минулих помилок.
Якщо дитина наполегливо відмовляється виконувати свої обов’язки, спробуйте не виконати будь-яке її прохання і обов’язково поясніть, що рівноправність – це основа сім’ї: хочеш, щоб допомогли тобі, доведеться допомагати іншим.
Які ж необхідні умови для розвитку самостійності і відповідальності?
Сприймання дитини такою, якою вона є і приймання її такою, якою вона є
Довіра і заохочування дитини на різних етапах її розвитку
Повага з боку дорослих до дитини як до особистості
Повага батьків до своїх власних інтересів та прав
Які дії дорослих заважають розвитку самостійності у дітей ?
Надмірна опіка
Нехтування реальними почуттями і потребами дитини
Критичне ставлення до дитини і результатів її діяльності
Як виховувати дитину незалежною і самостійною людиною, але водночас вразливою на почуття і потреби інших людей?
Американський психолог Клавдій Штайнер сформулював десять засад, які можуть нам у цьому допомогти:
1. Коли приходить на світ твоя дитина, це означає, що протягом наступних 18-ти років будеш зобов'язаний забезпечити їй прожиток і опіку. Водночас постарайся, щоб ваш зв'язок не перетворився в залежність. Дай дитині стільки незалежності і самостійності, скільки вона подужає витримати.
2. В вихованні найважливішим є розвиток дитини. Ти повинен забезпечити їй можливість щораз більшої свідомості, впевненішої почуттєвості і спонтанності. Жодна мета (дисципліна, добрі манери, вміння пристосовуватись) не повинні заступати право дитини до гідності та індивідуальності.
3. Кожна людина, а відповідно і дитина, має право виражати свої почуття: як позитивні, так і негативні. Заохочуйте дітей висловлювати свої почуття («Не люблю, коли ви мене перебиваєте! Я не вмію думати так швидко, як ви!»); вчіть дитину розуміти і приймати почуття інших людей («Я посварився з мамою так, як ти сваришся з братом, інколи так буває, що люди сваряться»).
4. Дозвольте дитині користуватися своїм розумом та інтуїцією. Нехай розвиває в собі здатність до дослідження світу і вчиться робити власні висновки. Замість тверджень і наказів вживай раціональні аргументи, будь готовим до зміни чи поправки своєї позиції. Звертай увагу на те, чи варто щось зробити, а не на те – можна чи не можна.
5. Ніколи не кажи неправди своїм дітям! Якщо вважаєш, що не хочеш чогось розповідати, поясни їм, чому так робиш.
6. Не вгамовуй спонтанності дитини, не обмежуй її рухливості (в межах реальної, а не вигаданої безпеки). Дозволь, щоб дитина вивчала світ всіма способами. Ніколи не застосовуй фізичної сили, це вдаряє по гідності дитини: не штовхай, не тряси, не бий!!! Якщо інколи в пориві гніву щось таке трапиться, попроси пробачення в дитини, але не виправдовуйся. Старайся, щоб це більше не повторювалось.
7. Якщо в дитини виникають якісь труднощі, не приймай жодних мір поки це буде необхідним. Хай дитини пробує сама знайти вихід і зарадити в ситуації. Дай дитині шанс, а якщо їй не вдається, ніколи не говори: «А я тобі казав».
8. Не вчи суперництва. Його й так достатньо в садку і в школі. Не порівнюй дитину з іншими, бо вона не є псом на виставці собак. Завжди будуть діти у чомусь кращі, а в чомусь гірші від твоєї дитини. Вчи дитину співпраці – показуй, в чому вона полягає.
9. Не дозволяй дитині порушувати твою самостійність та індивідуальність. Шануй потреби дитини, але вимагай також поваги до твоїх власних потреб і бажань. Маєш право на свій власний час, простір, маєш право радіти життю також і без товариства твоєї дитини.
10. Довірся людській натурі і повір в свою дитину! Це довір'я буде рости разом з твоєю дитиною, її самостійністю і любов'ю до тебе.
Дошкільний вік
7 кроків виховання самостійності в дитині
1. Старайтесь залучати дитину до таких завдань, де вона досягне успіху. Для початку це будуть простенькі завдання, а потім складніші. Таким чином дитина відчує, що в її силах довести справу до кінця і отримати позитивний результат.
2. Розширюйте коло зацікавлень і досягнень дитини. В разі, якщо в малюка щось не вдається, треба його підтримати і розповісти, що треба зробити, щоб все вийшло.
3. Не робіть замість дитини те, що під силу зробити їй. Можна допомогти і зробити РАЗОМ з дитиною, а не ЗАМІСТЬ неї.
4. Дозвольте дитині приймати самостійні рішення і відповідати за себе. Так малюк навчиться бути відповідальним і відповідати за свої дії.
5. Привчайте дитину допомагати іншим: захистити слабшого, поділитися іграшками, солодощами тощо. Пам'ятайте, що вміння ділитись і віддавати – це ознака сильного характеру.
6. Підтримуйте в дитині відчуття самоцінності і впевненості в собі завжди, навіть в ситуаціях його небажаних дій. Можна критикувати той, чи інший поганий вчинок, але не дитину.
7. І найголовніше – завжди залишатись люблячими батьками. Якщо дитина відчуватиме тепло та любов, то розумітиме, що у неї є підтримка і все інше їй буде під силу. Є одна мудра думка, яка свідчить, щоосновна мета батьків у вихованні - це навчити своїх дітей обходитися без них, тобто бути самостійними.
Коментарi